Теоретичні підходи до вибору індикаторів антикризового потенціалу будівельного підприємства

Abstract

Розкрито економічну сутність категорії «антикризовий потенціал будівельного підприємства», виділено його складові елементи й наведено їх характеристику. Досліджено особливості використання антикризового потенціалу для подолання кризових явищ, відновлення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства. Теоретичною та методологічною основою статті є наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, які досліджували питання антикризового управління та антикризового потенціалу. Основні теоретичні положення, пов'язані з вирішенням проблеми формування та використання антикризового потенціалу будівельних підприємств, дозволяють підвищити економічну стійкість і, як наслідок, конкурентоспроможність будівельних підприємств в умовах посиленої нестабільності зовнішнього середовища. Доведення необхідності ранньої діагностики кризових явищ будівельних підприємств, рівень достовірності прогнозування втрати фінансової стійкості, відсутність достатньої інформаційної бази створюють проблемну ситуацію, яка потребує наукового та практичного вирішення. Визначено, що головними складовими, які необхідно аналізувати з метою формування та реалізації антикризового потенціалу будівельного підприємства, є інтелектуальні, матеріальні, інвестиційно-фінансові, трудові й організаційні ресурси та інфраструктура. Розглянуто підходи до оцінки та управління фінансовою стійкістю підприємства, спрямовані на розробку нових й адаптацію існуючих моделей, методів і методик, здатних не тільки надати достатню інформацію про сучасний стан малого будівельного підприємства, а й оцінити базу та можливості подальшого його розвитку. У статті проаналізовано підходи різних авторів до показників-індикаторів кризового розвитку будівельних підприємств. На основі проведеного аналізу здійснено узагальнення та попередній вибір факторів, що можуть сигналізувати про настання кризових явищ. Обрані показники планується застосувати для подальшої математичної обробки та вибору тих, які найкращим чином можуть сигналізувати про втрату малим підприємством економічної стійкості.