Екологічна оцінка зразків пшениці ярої за стійкістю до листкових грибних хвороб в умовах Лісостепу України

Abstract

Екологічні взаємини рослин і патогенів пройшли складну еволюцію на молекуляр ному рівні. Рослини у процесі еволюції виробляли дедалі активніші інгібіторні речовини: фітоалексини, PR-білки і пептиди, а патогени – ефективні біохімічні механізми проти стояння вказаним захисним сполукам рослин. Головними чинниками сумісності пато гену і рослини-живителя на ранніх стадіях їх взаємин є характер адгезійних контактів партнерів і морфологічні особливості первинних інфекційних структур патогену, їх мін ливість [4, с. 315]. Внаслідок тривалої коеволюції інфекційні структури патогену стали джерелами ендемічних хвороб, які завжди існують у рослинних популяціях. Проте їх шкідливість є незначною, оскільки у живителя виникає до них стійкість, а також накопичуються інші чинники, що знижують вірулентність самих паразитів. Стійкість характерна для одно річних рослин, які швидко еволюціонують [6, с. 49]. Одним із наслідків розвитку аграрної галузі протягом останніх двох століть стала генетична ерозія культурних рослин, яка чи не найбільше позначилася на пшениці. Було припинено або зведено до мінімуму культивування усіх видів роду Triticum, окрім Тriticum aestivum L. і Тriticum durum Desf., що призвело до зниження поліморфізму генів, які зумов люють стійкість до біотичних та абіотичних стресорів. Кількість збудників хвороб, зафіксованих на ярій пшениці, надзвичайно велика, тому, не вдаючись у деталі біологічних циклів, побіжно розглянемо лише основні їхні групи [6, с. 39]. У статті наведено результати вивчення 76 зразків пшениці ярої різного еколого-ге ографічного походження протягом 2018-2020 років на ННВЦ «Дослідне поле» ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. Виділено кращі зразки за стійкістю до листкових грибних хвороб (борошниста роса, бура листкова іржа, септоріоз листя) з метою їх залучення у наукові та селекційні програми як вихідний матеріал.The ecological relationship between plants and pathogens has undergone a complex evolution at the molecular level – plants in the process of evolution produced increasingly active inhibitory substances: phytoalexins, PR proteins and peptides, and pathogens, in response, developed effective biochemical mechanisms of resistance to these plant protection compounds. In addition, the main factors of compatibility of the pathogen and the host plant in the early stages of their relationship are, firstly, the nature of the adhesive contacts of partners, and secondly – the morphological features of primary infectious structures of the pathogen, their variability [4, р. 315]. Due to long-term coevolution, the infectious structures of the pathogen have become sources of endemic diseases that always exist in plant populations. However, their harmfulness is insignificant, because the feeder is resistant to them; in addition, there accumulate other factors that reduce the virulence of the parasites themselves. Resistance is characteristic of annual plants that evolve rapidly [6, р. 49]. One of the consequences of the development of the agricultural sector over the last two centuries has been the genetic erosion of cultivated plants, which has probably had the greatest impact on wheat. Cultivation of all species of the genus Triticum except, Triticum aestivum L. and Triticum durum Desf. was discontinued or minimized, resulting in a narrowing of the diversity of genes that cause resistance to biotic and abiotic stressors. The number of pathogens recorded in spring wheat is extremely large, so, without going into the details of biological cycles, we will very briefly consider only their main groups [5, р. 17]. The article presents the results of studying 76 samples of spring wheat of different ecological and geographical origin in 2018-2020 at the Research and Development Center “Research Field” of Kharkiv National Agrarian University named after V.V. Dokuchaev (KhNAU named after V.V. Dokuchaev). There were selected the best samples for resistance to leaf fungal diseases (Septoria tritici, Puccinia recondita f. Erysiphe graminis), in order to include them in scientific and breeding programs as a source material.