Вивчення поширення лептоспірозу тварин як складова збереження навколишнього природного середовища

Abstract

Лептоспіроз с.-г. тварин має значне, але нерівномірне поширення у світі. Полігамна етіологічна структура інфекції та адаптаційні властивості лептоспір ускладнюють діагностику і проведення протиепізоотичних заходів [1]. Чисельними дослідженнями встановлено, що в різних природно-географічних зонах у с.-г. тварин спостерігається різна етіологічна структура, має свої особливості епізоотичний процес лептоспірозу, тому без знання конкретних місцевих умов неможливо ефективно протидіяти інфекції [2]. Залежно від кількості випадків захворювання тварин на лептоспіроз, усі області країни було поділено на 4 зони. До зони дуже високої напруженості епізоотичної ситуації належать області у степовій та лісостеповій зонах України: Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська. До зони низької напруженості епізоотичної ситуації належать Луганська та центральні області. Донецька, Харківська та деякі інші території з високою та середньою напруженістю залежно від конкретного виду тварин, інфікованих лептоспірами. віднесено до 5 хвороб, які спричиняють найбільшу небезпеку людству [1]. Останнім часом погіршився епізоотичний стан з лептоспірозу в Україні, реєструють випадки захворювання тварин, викликані патогенними штамами лептоспір, які раніше в країні не виявляли.